четверг, 9 октября 2014 г.
среда, 8 октября 2014 г.
Урок – основна форма організації навчання
Урок – основна форма організації навчання
Уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регульований та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
З-поміж загальних вимог, яким повинен відповідати сучасний урок, видаляються такі:
- Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу (конкретні і загальні закономірності).
- Оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил.
- Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.
- Встановлення міжпредметних зв’язків, усвідомлених учнями.
- Зв’язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку школярів.
- Стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості.
- Логічність і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності.
- Ефективне використання педагогічних засобів.
- Зв’язок з життям, особистим досвідом учнів.
- Формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності.
- Формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань.
- Діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Кожний
урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим
критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичним,
розвиваючими і виховними вимогами.
До дидактичних (освітніх) вимог належать:
а) чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;
б) раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
в) впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;
г) раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання;
д) творчий підхід до побудови структури уроку;
е) поєднання різних форм колективної діяльності з самостійною діяльністю учнів;
ж) забезпечення оперативного зворотного зв’язку; дієвого контролю й управління.
До розвиваючих вимог належать:
а) формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності;
б) вивчення й урахування рівня розвитку та психічних властивостей учнів, проектування “зони найближчого розвитку”;
в) стимулювання нових якісних змін у інтелектуальному, емоційному, соціальному розвиткові учнів.
Виховні вимоги до уроку включають:
а) визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці;
б) постановку і дотримування виховних завдань, зумовлених цілями і змістом навчальної роботи;
в) формування в учнів життєво необхідних якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, самостійності, працездатності, уважності, чесності та ін.;
г) формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;
д) співробітництво і партнерство з учнями, зацікавленість у їхніх успіхах.
Крім перерахованих вимог до уроку в педагогічній літературі виділяються й інші вимоги: організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні, етнічні та ін.
Типи і структура уроку
Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
До дидактичних (освітніх) вимог належать:
а) чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;
б) раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
в) впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;
г) раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання;
д) творчий підхід до побудови структури уроку;
е) поєднання різних форм колективної діяльності з самостійною діяльністю учнів;
ж) забезпечення оперативного зворотного зв’язку; дієвого контролю й управління.
До розвиваючих вимог належать:
а) формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності;
б) вивчення й урахування рівня розвитку та психічних властивостей учнів, проектування “зони найближчого розвитку”;
в) стимулювання нових якісних змін у інтелектуальному, емоційному, соціальному розвиткові учнів.
Виховні вимоги до уроку включають:
а) визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці;
б) постановку і дотримування виховних завдань, зумовлених цілями і змістом навчальної роботи;
в) формування в учнів життєво необхідних якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, самостійності, працездатності, уважності, чесності та ін.;
г) формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;
д) співробітництво і партнерство з учнями, зацікавленість у їхніх успіхах.
Крім перерахованих вимог до уроку в педагогічній літературі виділяються й інші вимоги: організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні, етнічні та ін.
Типи і структура уроку
Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
- комбіновані (змішані);
- уроки засвоєння навичок і умінь;
- урок засвоєння нових знань;
- уроки застосування знань, навичок і умінь;
- уроки узагальнення і систематизація знань;
- уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь.
Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять.
Складаючи календарний план (або тематичний) занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.
Під поняттям “структура уроку” розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.
Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежить від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв’язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
Повторювально-навчальна робота
Навчальне значення обумовлене трьома положеннями: 1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку; 2) перевірка знань завжди пов’язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння; 3) повторення і перевірка знань пов’язані з мовленнєвим відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.
При повідомленні теми, мети і завдань уроку, необхідно підкреслити навчальну, виховну і розвиваючу мету.
Мотивація навчальної діяльності учнів
Під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння – це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.
Вимоги до уроку трудового навчання
І. Підготовка учнів до початку роботи на уроці:
Складаючи календарний план (або тематичний) занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.
Під поняттям “структура уроку” розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.
Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежить від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв’язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
Повторювально-навчальна робота
Навчальне значення обумовлене трьома положеннями: 1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку; 2) перевірка знань завжди пов’язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння; 3) повторення і перевірка знань пов’язані з мовленнєвим відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.
При повідомленні теми, мети і завдань уроку, необхідно підкреслити навчальну, виховну і розвиваючу мету.
Мотивація навчальної діяльності учнів
Під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння – це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.
Вимоги до уроку трудового навчання
І. Підготовка учнів до початку роботи на уроці:
- Витрати часу на організаційну частину.
- Готовність вчителя: робоче місце, посібники, інструменти, ТЗН, настрій.
- Готовність учнів: робоча одежа, робоче місце, інструменти, документація.
- Як здійснюється перехід до слідуючого етапу уроку: плавно, логічно, непомітно або різко, без зв’язку з попереднім.
ІІ. Проведення аналізу помилок, допущених учнями на попередньому уроці:
- Помилки враховані всі або типові.
- Як учитель показує помилки на дошці: на кресленні, на зразку, на виробі, за допомогою ТЗН і т. п.
- Витрата часу.
ІІІ. Виявлення причин помилок у учнів і шляхи їх виправлення:
- Способи аналізу причин виникнення помилок: все пояснює сам учитель; заставляє шукати учнів, задає наведені питання, примушуючи учнів думати.
- Чи визначались наслідки помилок і як це робилося: все робив сам учитель або залучалися учні?
- Чи налічувались шляхи виправлення помилок і якими методами: сам учитель, учні чи вони робили разом?
- Витрати часу.
ІV. Підготовка учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу:
- Методи організації уваги: відновлення технологічної ситуації попереднього уроку; висновки по попередній темі, повторення минулого матеріалу; аналіз помилок.
- Методи психологічної зарядки учнів на засвоєння нового: викликати внутрішній інтерес; інтерес викликати штучно; не викликати зовсім.
- Витрата часу.
V. Організація засвоєння нового матеріалу:
- Як здійснюється перехід до цього етапу уроку: логічно, м’яко, з попередньою підготовкою до засвоєння або раптово, різко, зненацька. Чи названа тема і мета уроку?
- Рівень технічної грамотності і доступності викладання (логіка, доступність, переконливість, образність мови і т. п.)
- Використання наочності і ТЗН; техніка показу, логічний зв’язок пояснення і демонстрування; робота учнів з наочністю.
- Методика викладання нового матеріалу: способи повідомлення нових знань; грамотність і точність задаваємих питань; як використовуються їх відповіді, ступень самостійності в придбанні нових знань.
- Контакти з групою: яка обстановка (доброзичливість, спокій, нервозність, натягненність, напруженість); ступень зацікавленості учнів новим матеріалом, зв’язок теорії з практикою.
- Попередження можливих помилок і помилок в процесі роботи.
- Поведінка самого учителя: зовнішній вигляд, манера триматися, жести, мови, темп мови, вміння працювати з інструментом.
VІ. Ввідний інструктаж:
- Технологічність інструктажу (просліжування логіки при поясненні дій, показ прийомів і операцій).
- Наочність інструктажу (практичний показ прийомів і операцій, використання засобів наочності і технічної документації).
- Час.
VІІ. Поточний інструктаж і перевірка в процесі практичної діяльності ступеня розуміння учнями нового матеріалу.
VІІІ. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності:
VІІІ. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності:
- Як закріплюються знання: індивідуально, в процесі біжучого інструктажу; групою при виявленні окремих питань.
- Розвиток самостійності учнів: чи створюються ситуації для самостійного рішення; способи стимулювання творчості учнів.
ІХ. Закінчення уроку:
- Чи проведена індивідуальна оцінка якості виконання виробів кожним учнем; правильність застосування її критеріїв.
- Чи було зроблено висновок по уроку: підведені загальні підсумки; дана загальна оцінка роботі учнів; учитель висловив своє відношення до позитивних і негативних явищ на уроці.
- Організація робочого місця і майстерні: хто прибирає, що прибирає, чим; ступень самоуправління; чи склався порядок прибирання; форма контролю.
Х. Загальні зауваження по уроку:
- Чи досягнута мета уроку?
- Чи вірно вибрані і розташовані його етапи.
- Чи забезпечені логічні переходи від одного етапу до іншого?
- Ступень виконання плану уроку.
- Доцільність затрат часу на кожний етап.
- Інші зауваження.
Етапи
1. Підготовка учнів до уроку.
2. Проведення аналізу помилок допущених учнями на попередньому уроці.
3. Виявлення причин помилок у учнів і шляхи їх виправлення.
4. Підготовка учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу.
5. Організація засвоєння нового матеріалу.
6. Ввідний інструктаж.
7. Поточний інструктаж і перевірка в процесі практичної діяльності ступеня розуміння учнями нового матеріалу.
8. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності.
9. Закінчення уроку.
10. Загальні зауваження по уроку.
Контрольні запитання:
1. Підготовка учнів до уроку.
2. Проведення аналізу помилок допущених учнями на попередньому уроці.
3. Виявлення причин помилок у учнів і шляхи їх виправлення.
4. Підготовка учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу.
5. Організація засвоєння нового матеріалу.
6. Ввідний інструктаж.
7. Поточний інструктаж і перевірка в процесі практичної діяльності ступеня розуміння учнями нового матеріалу.
8. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності.
9. Закінчення уроку.
10. Загальні зауваження по уроку.
Контрольні запитання:
- Які відмінні особливості уроків праці?
- Які дидактичні вимоги пред’являють до уроку праці?
- Які форми учбової роботи, крім уроку, застосовуються в трудовому навчанні?
- Охарактеризуйте основні типи уроків в шкільних майстернях?
- Із яких основних етапів складається урок з трудового навчання?
Подписаться на:
Сообщения (Atom)